Сильно, та не зовсім

Я скитаюсь між ідеями в своїй башці тупій

Я кончєний мудак в твоїх очах, тому слова тобі

Летять нахуй, як і я, печалі більше принеси нам

Ти чого чекала? Ще й від батька твого сина

На милосердя чи кохання, я лежу в червоній ванні

Перед тим завис в стосунках у підвішеному стані

Питаю в психіатра далі: ей, чому це не весною?

Стеля підвісна стала реально підвісною

Я вмираю кожен день від нетерпіння сратись

Я б хотів вже здатись веселішим, а виходить здатись

Дієслова в текстах моїх це апогей скілів

Йди ти нахуй, мій куплет тут не по гейськи ліг

Я їбу всю прогресивність раком і на камеру

Рубаю лебедя зі щукою і це не правильно

Мої текста сьогодні родом прямо із похмілля

Я почав з лав сторі, закінчу точно не весіллям

Навезіть, будь ласка, нам побільше психотерапевтів

Ми занадто мудрі і, чомусь, замало вперті

Кожен з нас вже знає, як все має далі бути

Я повертаюся до себе пішки в Старі Гути

На біс тобі музла наніс, на відстані не зламані

Зблизька – вже пізда мені, ну скільки там до слави днів?

Я не рахую більше днів війни і скільки без тепла ми

Похуй шо там в тебе, шо там в Ляни і Степана

Не питай мене за правду, чи мій вибір більше

Я заїбався битись з вами й битва не за двір вже

Не питай за віжин, та не питай за Свірж

І так не буде видно вам, наскільки я там свіжий

Патла в білий знову, як 4 роки тому, блять

Я не поїхав дахом, я пішов від тебе пішки нахуй

Все як ти і хотіла, ні? Швидко й не зі злості

Ми знов закохані з тобою? Сильно, та не зовсім